Як часто у вирі подій ми забуваємо про рідних нам людей, а особливо про власних дітей, які не маючи підтримки, розуміння у власній родині знаходять її на вулиці, що призводить до втрати батьківського авторитету, відсутності розуміння, потрапляння в сумнівні компанії, діти стають на шлях, який веде у прірву. А що цьому стало причиною, варто подумати саме вам батьки!
Як часто ми зводимо виховання дітей до читання нотацій, частих зауважень, покарань, окриків і як мало говоримо їм про нашу любов до них…
Марно було б думати, що хороша, порядна, енергійна та життєрадісна людина формується в залежності від кількості почутих в дитинстві повчань. Помиляється і той, хто гадає, що постійно казати дитині про любов до неї зайве, бо вона й сама про це знає. Повірте, не знає! І не дізнається, якщо ви ще раз, і знову, і знову, і безкінечно не казатимете їй про це. Дитина буде страждати від нелюбові.
Ми з готовністю осуджуємо підлітків: «Звернув на слизьку доріжку …», «Потрапила до сумнівної компанії». І не розуміємо, що біда прийшла тому, що дитині бракувало любові, визнання, захищеності у рідному домі.
Поглядом, словом, дотиком, всією своєю поведінкою, зацікавленістю до її особистості, увагою до її проблем, реакцією на її вчинки зізнавайтеся дитині в любові.
І вона відповість вам такою вдячністю, такою турботою, такою увагою, яким зможуть лише позаздрити ті батьки, які ще не зуміли стати своїм дітям справжніми друзями.
При зверненні до своєї дитини старайтеся завжди знаходити добрі слова. Вони ласкаво зігрівають душу дитини, підтримують в тяжку хвилину, вселяють впевненість в своїх силах, потребах:
- Ти самий коханий!
- Ти просто чарівність!
- Ти дуже багато можеш!
- Дякую!
- Щоб ми без тебе робили!
- Сідай з нами!
- Я допоможу тобі!
- Я радію твоїм успіхам!
- Завтра в тебе обов’язково вийде!
- Розкажи мені, що з тобою! ; Що б не трапилося – твій дім – твоя фортеця!