Хтось чув перші новини десь далеко, хтось зустрічав наших воїнів на вулицях рідного села, не стримуючи сліз. Хтось молився, хтось плакав, хтось просто не вірив, що це сталося — ми вільні.
Тоді серця всіх херсонців билися в один ритм.
Незалежно від того, де ми були — ми відчули одне й те саме: невимовну радість, гордість і вдячність нашим Захисникам.
Сьогодні усі ми згадуємо той день — день, коли Херсон, громада, Східне, Загорянівка, Шкуринівка знову заспівали, ожили!
У дитячих словах — уся правда нашої любові до рідного міста, до нашої землі, до України.
Херсон — це Україна. І буде нею завжди.
