Правила спілкування з дитиною

Можна виражати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною вцілому.
Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або недозволеними вони не були. Якщо вони у неї виникли, значить, для цього є причини.
Не вимагайте від дитини неможливого або того, що важко виконати. Замість цього подивіться, що ви можете змінити в даному випадку.
Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно не буде сприйматися.
Намагайтесь не привласнювати собі емоційні проблеми дитини.
Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати «свідомою».
Якщо дитини важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, що вона не може виконати сама, решту залишіть робити їй самій.
Якщо дитина викликає своєю поведінкою у вас негативні переживання, повідомте її про це.
Не вмішуйтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Цим ви повідомите їй: «З тобою все гаразд! Ти впораєшся!»
Щоб запобігти зайвим проблемам та конфліктам, спів ставляйте власні очікування з можливостями дитини.
Поступово, але неухильно знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини, нехай вона відчуває себе відповідальною за їхнє виконання.
Про свої почуття говоріть дитині від першої особи. Повідомляйте про себе, про свої переживання, а не про неї і про її поведінку.